Присвята двадцятип’ятирічному
ювілею України
Любимий край
Золотом палає небокрай,
Соловейко воскрешає гай,
Промені пірнули у ставки,
Вбралися долини у вінки.
Водограє в лузі джерело,
Струменями в річку потекло,
Визира латаття з озерця –
Диво, без почину і кінця.
Як казкові, райські острівки,
У блакиті клубляться хмарки,
Кинеш оком, всюди красота
І хмелять повівами жита…
Вдалині розкинулись ліси,
Піють птахи на усі баси,
На узліссі велети-дуби,
Вітер чеше віти, мов чуби.
Де б не був я, у якім краю,
Я сумую по оцім раю…
Ще не мались зроду такі дні,
Щоби Неньки не було в мені...
23 серпня 2016 року