Слідів моїх шрамів торкаєшся пальцем,
Щоб шлях наш злився всупереч зіркам.
Відкрий ці рани, вилікуй їх сонцем —
Поки не сплетуться вони долі вінком.
З моїх снів тікаєш на світанку,
Терпка як аґрус з солодким бузком.
Чорний кучер я бачу уві сні щоранку,
Фіалкові очі, від сліз промокли знов.
І в шторм я буду слідувати вовком,
Щоб твоє серце з пристрастю знайти
Крізь страх і смуток кам’яним уламком.
Обійми теплі серед холоду зими…
Чи ти моя доля? — Це незбагненне знання…
А чи сліпе кохання нас зв’язало?
Ти пам’ятаєш, як шепотів бажання…
Без коваля кохання нас ніколи б не звело…
