Максим Горький Пісня про Сокола (уривок) ч. І (пер. з рос. )
Над морем в горах Вужак сховався у прірві мокрій, клубком згорнувся і став дрімати.
В блакиті неба сіяло сонце, а гори жаром тягнули в небо, і хвилі бились внизу об камінь...
І в цій же прірві у білій піні рівчак тягнувся назустріч морю під гул каміння...
Старий і сивий, та вельми дужий, він різав гору і падав в море з виттям сердитим.
Та раптом в прірву, де Вуж згорнувся, впав з неба Сокіл з порубом в грудях, в крові на пір"ї...
З коротким криком він впав на скелю і бився тілом в знесиллі й гніві об камінь мокрий...
Вужак злякався, сховався спритно, та зрозумів, що життя для птиці дві-три хвилини...
Підповз він ближче до бідолахи і прямо в очі їй прошипів:
– А що, вмираєш?
– Вмираю... так! І, відповівши, зітхнув глубоко. – Пожив я славно!.. Я знаю щастя!.. Без страху бився!.. Я бачив небо... Ти не побачиш його так близько!.. Ех ти, злощасний!
– Ну що ж то — небо? – порожнє місце... Там ніяк лізти. А тут чудово... і сиро й тепло!
Так Вуж відверто до птаха мовив, а сам сміявся над ним тихенько.
І ще подумав: літай чи повзай, кінець відомий: всі в землю ляжуть, все прахом буде...
А Сокіл мужній здригнувся раптом, підвівся трохи, оглянув скелі...
Там крізь каміння вода соталась, було скрізь темно і пахло цвіллю...
І крикнув Сокіл із сумом, болем, зібравши сили:
– Якби ж хоч раз піднятись в небо!.. Я б ворога притиснув би... до ран грудей і... захлинувся б моєю кров"ю мій супротивник!.. О, щастя битви!..
А Вуж подумав: "І справді, мабуть, приємно в небі життя прожити, як птах так стогне!.."
І підказав він вільній птиці: "А ти посунься до краю прірви і вниз шугай. Можливо, крила тебе піднімуть і поживеш ти ще трохи в небі".
І птах стріпнувся і гордо крикнув... До прірви Сокіл пішов сміливо по слизу скелі.
А підійшовши, розправив крила, зітхнув повільно, сяйнув очима і – вниз скотився.
А сам, мов камінь, він швидко падав, зламавши крила, згубивши пір"я...
Бурун потоку схопив його і, кров омивши, у білій піні помчав у море.
А хвилі моря скорботним шумом його зустріли... І трупа птиці не стало видно в пустелі водній...
( далі буде )
непроста справа - перекладати поезію в прозі, та й текст доволі великий за обсягом.
є певні неточності в граматиці
Віктор Чернявський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Їй-богу, перекладав із задоволенням. Текст, у порівнянні з віршами, справді величенький. Та подолав же! Залишилось другу частину набрати та видати "на гора".
А неточності - це, мабуть, банальні помилки? Будь ласка, назвіть мені їх. Я буду тільки вдячний.
