Він мав… вісімнадцять…
Лише вісімнадцять…
Не стане старим ніколи…
На Схід записався…
Й там друзям признався:
Народжений на Миколу…
«Ти будеш багатий,» –
Сміялись солдати,
Пророчачи щастя-долю…
Не знали ще друзі,
Що у лісосмузі
Зустрінеться він… з бідою…
Йому вісімнадцять…
Лише вісімнадцять…
Відміряно юнакові…
Та серце юнацьке
Спинилось зненацька,
І… випала з рук підкова…
І це… в вісімнадцять…
Лише в вісімнадцять…
Недавно закінчив школу…
Його ж дев’ятнадцять
Тепер відзначаться
У ангелів будуть колі…
Хустину ж чорненьку
Носитиме ненька
Ще довго… й після Миколи…
Внучаток маленьких,
Таких чепурненьких,
Його… не діжде… ніколи…
7.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Я б добавив два акценти у вигляді слова "вже":
Не стане старим вже ніколи (третій рядок);
Його... вже не діжде... ніколи (останній рядок).
Це таком підправить ритм.
