З трави свої ніжні долоньки
Щавель простягнув до мене.
Приємний і теплий на дотик -
В нім щастя аж сяє зелене.
Зриваю листки й мимоволі
Згадалось...Була ще маленька,
У першому класі...У школі
Уроки скінчились пізненько...
Подвір'я шкільне - все у квітах,
У травах зелених шовкових...
- Додому спішіть швидше, дітки,
Бо завтра до школи вам знову.
- А Ви? - Я затримаюсь трішки,
Щавлю хочу тут увірвати...
- Ми з Вами, дозвольте,- ми вмієм:
По жменьці усі - і Вам хватить!
- Та вам же пора бути вдома!
- Ми швидко...- Трави не стопчіте!
По жменьці одній - і доволі...
Розбіглись...і стали, мов квіти...
Щавель був тоді ох дрібненький,
Нарвати ж мерщій так хотілось
Маленьку таку - цілу жменьку...
...Та щастя у ній все ж вмістилось...
(Світлина моя)
