Цей вірш я присвячую моєму трагічно загиблому товаришеві, чиї вірші розміщені тут. Це була найкраща людина з усіх, що я коли-небудь знав.
Прокляття пам'яті моїй
Завжди й невтомно посилаю,
І йду до пекла... не до раю!
Шукати втрачених надій.
Хтось скаже: "Був такий студент!"
А інший: "Був я з ним знайомий..."
Насправді ж - зовсім невідомий,
Для всіх - лиш "дивний" декадент.
Він був нескорений борець,
Таких давно вже не бувало,
Таких народжується мало
І швидко настає кінець.
Неначе спалах від вогню,
Неначе вибух мегабомби
Міг запалити гекатомби
І повести в святу борню!..
Він був... Які фальшиві звуки!
О, недостойнії слова!
Бо ж пам'ять в нас завжди жива!
Він є! Він вирвався із муки!!!
(с) Deathknight
