Сьогодні вночі мені запропонували написати: “Що є щастям для мене” . Я запитав чи можна мені описати своє щастя в декількох словах. Я думаю що мені і чотирьох слів було би достатньо. Та на жаль, чи то на щастя, потрібно було розписати трішечки більше. І хоча мені не вистачило би часу, слів і двох життів аби розписати все, що на мою думку може бути щастям, я все ж спробував написати коротко і про саме головне.
Щастя моє – це вона. Щастя моє - прокидатися з нею щоранку. Щастя – це жити заради неї! І ніякі гроші не вартують цього моменту. Ніякі катастрофи не можуть завадити відчувати до неї те, що відчувається всередині. Коли при зустрічі все давить так, ніби наша атмосфера складається не з кисню, аргону і азоту, а зі звичайнісінького металу, байдуже якого . Вона саме те, що може вплинути на мій день, хай навіть день безнадійно втрачений, хай навіть день безнадійно прожитий, але після доторків ніжних її - він набуває сенсу. Він, набуває сенсу.
І тому моє щастя – вона. Хай кричать мені всі, те що я перебільшую. Хай кричать мені всі що на ній безнадійно зациклений, те що я втомлений і переломлений долею, Божею волею я зі своєю неволею впевнено можу кричати настільки, наскільки я можу, наскільки я зможу протриматись навіть втрачаючи голос свій, навіть втрачаючи молодість, ту що розтрачую. Ту, за яку не жалкую я здачі, адже щастя моє – це вона!!!
Адже щастя моє – це вона.
