Полин гіркий своїм буттям –
В обіймах згарища скелетів.
Від тих вогняних піруетів –
Єдиний, що не став сміттям…
Бинтує знову час в зелене,
Хоч з ізотопами земля…
Дивись, вродилось і теля–
Страшне зробилося буденне…
Мізкуй над фактом далі сам:
Історії важкі щаблини,
Незнані, – згубні для людини –
Рве небо віковічний гам…
Не раз топилася в сльозах,
Кропилась кровію не раз.
В проклятті жахному, на сказ,
Чиїх очей смертельний страх?
Любові в неї не було –
Свідкують сватання невдалі.
Тепер безплідні чорні далі,
Безлюдне, як фантом, село...
Гіркий полин вкриває зло.
26 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
А таки гіркий... 
