Не кряч же, вороне, не кряч мій чорнокрилий,
я не віддам тобі ніколи й миті тінь,
ні пороху думок, ані хреста зі спини,
вертайся, чорнокнижнику, у світ холодний твій...
А я...
Я тільки біле серцем всім люблю!
Парад весни й січневі снігопади,
і білих аркушів космічний сонцекрад,
та Таїнств сім небесної мансарди...
Я тільки біле серцем всім люблю!
Двобій невидимий - присутність невмолима.
Вертайся, темночолий мій, назад.
Я - в світ ідей, молитвою всесила!
13.04.2016р.
Хороший вірш, Іро, про боротьбу двох світів. Трішечки змінити б останній рядочок, бо «в небо за плечима» звучить не дуже файно. Попробуйте щось приблизно так:
«Бо я – у небеса... на білих за плечима»
Успіху!
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,пані Світланочко,за підказку! Спробувала змінити, сподіваюсь,- так краще...
Гарно,Ірино! 
