1 частина
Раз три братіки хоробрі
Гриць, Петрусь і Васильок
Взяли вудки саморобні
Й подалися на ставок
-Це ж куди несе вас братці?-
Реготалась дітвора.
-В тім ставку качкам купаться.
Риби там давно нема.
Не вріймаєте нічого,
Хоч рибальте цілий день.
Лиш ропухи довгоногі
Вам співатимуть пісень.-
Тільки ж братіки – уперті,
Йшли завзято до мети.
Підтягли штанці потерті
Й крізь осоку – до води.
Закидали вудки всюди
На мілкому й глибині.
Ось пекучий злий полудень,
Ось вже й вечір в синяві.
Та нічого не впіймалось,
Хоч було отих старань!
Ось тепер би їм дісталось
Від дитячих насміхань!
-Ну,.давайте наостанок
Ще спробуємо разок-
-Ой,- скричав Грицько старанний
-Щось вчепилось на гачок!-
Щось велике й важелезне.
Вудка вигнулась мов лук.
Задоволені страшенно
Злили братці силу рук.
Ухопилися хутенько
І за ліску й за держак.
Тягнуть з сил своїх усеньких,
Та не витягнуть ніяк.
-Ну, ще трішки, нумо дружно
Потягнули.раз, два, три!-
Щось страшне, патлате, дуже
Появилось із води.
З переляку як шарпнули
Хлопці вудочку міцну!
-Ой болить,- скричало чудо,
Відірвалоь, й в глибину.
-Що за диво це із тини?-
Всі втупились у ставок.
П”ять зелених волосинок
На гачку сплелись в клубок.
-Нептуна, царя підводдя,-
Здогадався Васильок.
-Ми за бороду сьогодні
Підчепили на гачок!-
-Ну й пригода! Та напевно
Не повірять, хто б не був-
Волосину ту зелену
Гриць на палець навернув.
І здійснилось нове диво.
Вбрані в квіти і вінки
Дві русалочки красиві
Появились із води.
-Що накажеш нам,володар?-
-Та ви що? – Грицько на те.
-Нептунову нагороду
Щойно ти звернув в кільце?
П”ять бажань твоїх здійснити
Ладні швидко й залюбки,
Як візьмешся накрутити
В кільця тії волоски.-
-Так? Тоді усім нам карпів
Скільки зможем донести!
І щоб цей ставочок гарний
Відродився назавжди.-
-Буде сповнено.- Пірнули
Ті русалки в глибину.
В ноги братікам сипнули
Карпи з п”ядю в довжину.
А ставок нараз засяяв.
Чисте плесо.Дно-пісок.
Риба в табунцях гуляє.
Задзвенів ансамбль пташок.
Почепивши повні торби,
Ще й по в”язці коропів,
Йшли додому братці гордо.
А майдан дітьми кипів.
Занімів весь плац раптово
В здивуванні чималім.
-Звідки риба в вас, братове?-
Ну й цікаво ж стало всім.
-Із ставочку,- відповіли,
-Там її – вода кипить.
Що насмішки свої з”їли?
В силі ми й не те вчинить!-
І пішли браточки гордо,
Щоб порадувать батьків.
А дзвінкий дитячий хор той
Змовк.Майдан враз опустів.
Батько й мати геть лихії.
-Де вас носять сто чортів?!-
Тільки карпи славні тії
Заспокоїли їх гнів.
