|
Не журися, вишенько червоненька,
Ось тобі- цукерочка солоденька,
Ось тобі- цукерочочка від "Рошену"
І забудеш кривдоньку ту шалену...
Може, хоч вареників, свіжозварених,
Чи втечем з уроків , двох останніх, спарених ?
Хочеш, куплю півника солоденького,
Або подарую песика, ще маленького...
Ну , послухай,серденько, буде сльози лити,
За якусь оцінку не підем мочити...
Не реви, послухай, досить серце рвати,
Чи мені розбитись, щоб зорю дістати ?!
Теж мені проблема... дорога канатна...
Просто ти персона не є адекватна !
Пару підхопила... це - також оцінка,
Принципи посунеш, то - ніяка стінка !
Йди, лялюсю, лісом, навпростець - полями...
Що я заміщався на роль твої мами ?
Слухай, ну харош вже мене діставати,
Я - не амбулансія, щоби рятувати...
Чуєш, Свєтка , може, не за "пару" плачеш...
Із-за Кольки, що заслаб- тиждень не побачиш ?
Тааак ! Гарно ж ти маскуєшся, а я утішаю...
Все , що міг , - пообіцяв, слів уже не маю...
Тааак ! Кажеш, роки вирвані будеш дома мати...
Ну...Той, що дома, в подушках... вміє потішати !
І така любов буває у десятім класі :
Проспівав і відспівав , як на парастасі...
Свєта двійку справила, іспити готує,
А Петро Софійку вже до Кольки ревнує...
ID:
657187
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 04.04.2016 18:34:57
© дата внесення змiн: 04.04.2016 21:30:51
автор: Надія Карплюк-Залєсова
Вкажіть причину вашої скарги
|
Такі ми були, коливперше... закохувались... 
