Мені шкода ,що ви не мій герой,
Що ви не принц з моєї чудо-казки.
Я добре знала ,що не мій ви і не той,
Хоч і шалено я жадала від вас ласки.
Про нас казали люди-«полюси»,
Бо різні ми до кінчиків волосся.
І хоч союз наш мав якісь плюси,
Нам все одно проститись довелося.
Для вас не мають значення слова,
Але й на вчинки ви були,на жаль,не здатні.
Між нами мов блокада снігова,
Постали мрії,що вже не для нас приватні.
Мені шкода,що я все ж не для вас,
Ви іншу вже вписали в свою книгу.
Проте ,повірте,за тривалий час,
Лиш ви змогли пробити мою кригу.
Я відпускаю вас тепер і назавжди,
Не збудувати спільних нам історій.
Нехай минають ваші поїзди,
Краї мої безмежні й неозорі.
