Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Так, але… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Атмосферний - дуже гарний відгук. Дякую
OlgaSydoruk, 05.05.2016 - 10:50
Классно!Нельзя расслабляться,читая такой стих!Мысль нужно держать в узде!
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оль. У мене є кілька розслабляючих віршів (їх початків), але зараз пишуться такі
Світлана Моренець, 12.04.2016 - 23:46
Заглиблені в своє «я», ми часто дивимось, але не бачимо, слухаємо, але не чуємо (або ж чуємо лише себе), думаємо, не роблячи об'єктивних висновків.Іринко, 5 балів! Глибоко! Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано. Мені подобається філософія, тому в творах часто намальовується ця неконтрольована любов до мудрості
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прочитавши Ваш коментар, знайшла інформацію, яка мене зацікавила (багато близьких тем) - дякую
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А якщо замінити на "своїх бажань", "своїх бачень", "своєї правди" - сприйняття зміниться?
АндрійМазан, 12.04.2016 - 20:20
Що шепочуть, цікаво, за спиною, Хоча істина світить анфас. І шкода, що глухі й не прозріємо, Бо для нас наша істина - ми. Кльові знахідки Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Той, хто шукає діалогу, рішення, ніколи не буде заспинозавсідником. Ми часто втікаємо від справжньої істини, адже вона може бути дуже далекою від того, що ми називаємо істинним для себе
Мар’я Гафінець, 12.04.2016 - 20:18
..десь читала, не пригадаю де саме, таку от фразу: яка рідкість у наші дні милі польові квіти, кругом - одні нарциси і хризантеми)))) (зміст приблизно такий ) Твоя поезія нагадала. Гарно написала, Сімочко
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Колись бачила сюжет про те, як колись (здається, на початку XX сторіччя) в публічному житті часто використовувалась, а в певних групах була постійною, така форма діалогу, коли кожен співрозмовник повинен був розпочинати свою відповідь опоненту словами "Так, але": так - розумію про що Ви говорите; але - є те, з чим не погоджуюся. Кажуть, що істина нарджується у суперечці. Так, але суперечки повинні мати таку форму, а не переростати у монолог чи мордобій через закоханість у власні бачення і небажання їх змінювати. Самозакоханість - те, що ти вловила
|
|
|