Тиша, о я її полюбляю,
Єдиний скарб мого натхнення.
Свободу тільки з нею маю,
А саме – усамітнення.
У самоті знаходжусь я.
І тиша глуха всюди
Та в оцій тиші чую звук:
Стук – стук, стук – стук –
Це серця мого відгук.
- «Дивакувата», - скаже хтось.
А я так не вважаю,
Бо тиша, політ у почуття
Туди, де думоньки свої гадаю.
І знову я у самоті,
Глибока тиша всюди
І щось бринить в цім почутті, ось звук:
Стук – стук, стук – стук –
Це серця мого відгук.
Так і серцю моїм
Тиша мила.
Так хоч не має вона барв,
Краса у неї невидима.
І в тишу думами пірнаю.
Так тихо – тихо, а в душі щимить,
Ледь чутно звук і …
І якусь мить: стук – стук,
Стук – стук і я радію –
Це мого серця відгук!
