Кімнатою блукає самотній вовк.
Йому тісно в кімнаті.
І лячно від галасу.
Дужий вовк не боїться вигнання.
Та спіткнувся об серце твоє.Навмання.
Дужий вовк повалився додолу
і гул в вухах говорив:
'Пора бігти звідси в степи.
Пора вивчати гірські шляхи.
Пора навчитись непричетності до людей'
Самотнього вовка не можна приручати.
Марева в його голові наводять ману.
Пора бігти до світла і спокою
щоб вигнати з голови їх усіх знову.
З лісовим вовком помовчимо трохи
Про усе, що різко пекло і боліло.
Полеліємо в обіймах теплу втому.
Переможений вовк чимчикує
Додому.
