Я вже зневірилась, що жити буде краще,
І руки опускаються мої,
В країні за нещастями нещастя,
В моїй країні люди всі сумні.
Втрачаю силу, з кожним днем, життєву
У боротьбі за гідність і за честь,
За віру в краще, може й несуттєву,
Стою на роздоріжжі перехресть.
Зневірююся в людях, в їхніх діях,
Коли за нашу волю гине десь солдат,
Чому нічого я не можу вдіять?
То ж дайте мені, хоч би, автомат!
Безвір'я серце моє роз'їдає
І душу мою розриває на шматки,
Народ давно уже занепадає,
Бо правду сприйняли свою в штики.
Не вірю більше я нікому,
Навіщо марно витрачати час?
Поставлю у житті своєму кому,
Мабуть, Господь забув, лишень, про нас...
12.12.2015 р.
