Чи є на світі хоч краплинка
Місця для душі у радість?
Хоч малесенька частинка,
Де можна проявити слабість?
Чи є десь місце,може,острів,
Не прода́ли щоб ніколи?
Чи від цих жахливих монстрів
Немає спокою відколи
Заселили вони землю?
А,може,є? Скажіть будь-ласка.
Я краплинку відокремлю
Цього раю. Щоби маска
Світу не долинула до мене.
Там,де лиш любов і світло.
І серце пли́гає натхненне,
Щоб від радості все квітло.
Де немає болі й муки,
А лиш поклик і душа.
Немає сліз,нема розлуки.
Тріпоче серце,мов пташа.
Де добро,любов і ніжність,
Прогорне́ до серця Бог.
Де царює дивовижність
І з душею діалог.
Всього землі одна краплинка,
Завжди де люблять тебе,ждуть.
Де ти-малесенька дитинка,
Освітляють тобі путь.
Клаптик,де немає зради,
Тільки щастя й Небеса.
Де любові водоспади,
Звичайна річ там чудеса.
Подарйте цю краплинку.
Це ж так мало!-Вам земля!
Не жаль малесеньку вуглинку?
У вас моря,ліси,поля.
Не можу жити ра́зом з вами
Серед цих просторів всіх.
Мене в'яже ланцюгами.
Мене душить ваший гріх.
Не можу по землі ходити.
Не можу дихати я вітром.
Душа кричить до болю:"Жити!
Жити з мрією і світлом!"
Я не можу без любові.
Дитя я Божого кохання.
Для мене дні усі казкові:
Любов і усміх,і мовчання.
Не можу тут я,задихаюсь.
Я нещасна у просторах.
Хоч і жити намагаюсь,
Погибаю у соборах.
Мені нічого і не треба.
Подаруйте лиш краплинку.
Лиш один ковточок Неба.
І до Господа драбинку.
