Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Камінне життя - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ БГІ, 14.02.2016 - 12:55
Дивовижний світ Ваших творів зачаровує, його глибина захоплює, вражаючи незвичайністю. Натхнення, довголіття, радощі від життя!
dashavsky, 14.02.2016 - 11:31
Усе час невблаганно руйнує. Найдовше тільки камінняв підмурках зберігається. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мождиво... Хоча найдовше зберігається порожнеча...
Максим Тарасівський, 12.02.2016 - 09:52
Дехто лиш демонструє інший світ у своїх творах, а Ви читача в нього переносите. І така мандрівка читача змінює, і він рушає - далі, далі, далі...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке сприйняття і таке розуміння моїх творів....
Касьян Благоєв, 11.02.2016 - 22:32
ходити між віками, подіями і епохами... - як між тими каменями з плоскогір"я...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отак я і хожу по життю.... Куди і навіщо прийду - хто зна....
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді.... Камені більше бачили і знають більше за нас...
Променистий менестрель, 11.02.2016 - 18:48
Дуже ємний вірш, глибокий, перекличкою з Вічністю і бескінечними пошуками зиску життя... У мене є розповідь на цю тему: Дід заплутаний. Якось виставлю на сайті. А Ваш - дуже цікавий твір. Хоча звичайно скільки буде тривати світ, стільки поряд будуть добро і зло, два близнюка, які полірують мозок і поступки людини.Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий змістовний відгук! Обовязково прочитаю Ваш твір....
I.Teрен, 11.02.2016 - 18:38
Від світу каменями не замуруєшся, але Ваш досвід, висвітлений у цьому вірші, говорить, що так надійніше.Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто у нас в Ірландії надто багато мурували і думали, що є камені священні.... Старий забобон....
Systematic Age, 11.02.2016 - 15:25
По-моєму, ті камені навряд чи зрушиш з місця... Вони постійно стоятимуть на шляху, затискатимуть з двох боків і важитимуть стільки, скільки і спогади з минулого... Просто нема слів... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже за такий відгук! Ніколи не можу передбачити які мої твори сподобаються читачам...
Luka, 11.02.2016 - 14:47
Дякую Вам, Шоне, за чергові манди у дивовижні світи. Вони чарівні і заворожують... Щасти вам!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікаве розуміння цього твору....
Близнюк Алла, 11.02.2016 - 10:12
Ваш вірш одразу нагадав одну із улюблених композицій "Піккардійської терції" - "Пустельник":Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Який чудовий пісенний твір! Не думав про нього коли писав свій твір. Певно у різних людей бувають схожі думки незалежно....
Шостацька Людмила, 11.02.2016 - 09:49
Так сумно,що світ наш хворий і потрібно від нього втікати.Читаючи Ваші твори, я попадаю в справді інший світ.Відчуваю якусь таємничість і величність водночас.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В усі часи були люди, які тікали від світу в пошуках істини.... Нині світ особливо хворий - і в цьому не наша вина....
yaguarondi, 11.02.2016 - 08:08
Заворожує. Обіймає глибиною. Пригадалось, як ми, малі, в дитинстві брали довгу палку, або віника і вимірювали руками: чия рука опиниться зверху. Я сьогодні з Шоном Маклехом блукала рядками сумного але красивого верлібра між шепотом і тишею, між спокійним сумом і пронизливим відчаєм, чула його голос, вслухаючись в кожен звук бачила світ, що живе між двома (а може навіть більше) жорнами Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Світ дивовижний....
|
|
|