Як розлюбити, мені бракує сили,
та як тебе я можу не любити,
не розділити навічно обійми,
чи можна у розлуці скам`яніти?
О, як повернусь, та не встигну,
та вже прощення непомітно,
як витримати все нестерпне це,
пробачити без ненависті, гідно?
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
Блаженним ,був суворим я,
у ревнощах свого бажання,
щоб зайва родимка твоя,
красу забрала все ж безжалля.
Але божественна ти знов була,
та до нестями досконала,
надію мою тільки обпекла,
душа в благанні застогнала.
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
Розтрусити та розвінчати,
цілунки залишити на вітрах,
розкрити, розібрати шати,
красу хотів я обернути в прах.
Нехай мій вічний хрест то тінь її,
він переслідує мене до тліну,
хай гайвороння в темряві ночі,
задзьобає думки сумнівні.
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
щ 
Оригіал би, Інно! 
