Сьогодні я буду котом.
Диким й бездомним.
Сьогодні я буду котом,
Теплим та з поглядом холодним.
Сьогодні я буду котом,
Буду дряпатись й на мишей кидатись.
Сьогодні я буду котом,
Буду лізти на дерева й в траві валятись.
Сьогодні я буду котом.
Ні, не покинутим на узбіччі.
Сьогодні я буду котом,
Який плаче все рідше і рідше.
Согодні я буду котом,
Що втіка від кривди й образ.
Сьогодні я буду котом -
Безстрашним і вільним хоч раз.
Моя історія почалась з того,
Що я прокинулось лежачи в снігу.
Змерзле й самотнє -
Загубило я маму свою.
Неймовірно страшно
Залишитись одному,
В світі жорстокому
Кошеняті без дому.
Цькував мене кожен,
Кому лише заманулось,
А я мовчки просило,
Щоб все швидше минулось.
Проходили дні.
Надворі все холодніше,
Й мені страшно ставало
Все більше, і більше.
Від собак відбивалось,
В безодню темну тікало.
Й навіть раз серед ночі
В когось смерті благало.
Я не хотіло боротись
Чи за їжу змагатись.
Любов і тепло -
Все, що можна бажати.
Наступна доба
Й нове місце ночівлі.
Страх не прокинутись
І кровожадні сусіди.
Надія вмирала.
Розвивалась байдужість.
Врешті думка закралась:
"Все життя моя дурість".
На її останніх подихах
Мене підібрали.
Нагодували, зігріли,
В домівку забрали.
У справжній сім'ї
Я не довго пожило.
По - при старання усі
Ми так й не полюбили.
Подалі втекло
Аби не вернутись.
Щось всередині рвалось
Й так хотілось забутись.
Знову скитання
По ворожих провулках.
Знову благання
В пошуках порятунку.
Вже не раз шкодувало,
Повернутись хотіло.
Себе за втечу картало
Й все сильніше боліло.
Та якось крізь сон
Побачило ногу.
Таку чомусь рідну,
За нею йшло всю дорогу.
Під дверима бабусі
Кілька діб ночувало,
Й пригорнутись до неї
Очима благало.
Мене таки підібрала,
Й полюбила взаємно.
В душу спокій прийшов -
Все було не даремно.
З нею я стало
Кошенятком домашнім.
За клубочком ганялось
Й їло радісно кашку.
Та щастя моє
Не довгим було.
Померла бабуся,
А з нею й тепло.
Ну що ж, - повертаюсь,
Зустрічай мене світ.
Та вже не кошеня,
Сьогодні я кіт..
Геніальна історія через призму відчуттів кошеняти. так можна написати, коли по справжньому любиш тварин і щиро їм співчуваєш. Дякую за вірш.
Кіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такі слова. Бачачи щодня бродячих тварин, саме собою пишиться. Хоча буду чесною - я не так люблю тварин як зневажаю людей, які з них знущаються і викидають.
та ну, хіба я травмую? дайте жорстоку оцінку моїй книжці, і помститеся!
Кіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви мене не так зрозуміли. І мстити, як на мене дурість, тим більше, впевнена, що Ви не хотіли образити.
Про "травму" - це з досвіду спілкування з юними поетами, дітьми. Та й у мене теж, у одному з віршів є рядок, нічим не примітний, позитивний для того, хто читає, але я довго не могла без комка в горлі його промовляти. Це виключно моє сприйняття.
А Вашу книжку я прочитаю, тільки скажіть її назву)
перші чотири стовпчики складають окремий твір, тому так їх треба й оформити: окремим твором; забагато сполучника "й" – його вживати слід обачно, бо важко читається в оточенні приголосних ( як от в "дряпатись й на мишей кидатись"; історія поневірянь кошеняти у вас задовга, нудна – отже скоротіть
Кіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вперше з Вами погоджуюсь, але тільки стосовно "й" - це завжди для мене було проблемою.
Що ж до всього іншого - дітька лисого, а не "скоротіть". Читала Ваші коментарі до інших творів також,і можу зробити висновок, що Ви або ну дуже "правельний" поет "старої школи" і не бажаєте відкритись, або звичайний вузьколобий писака з базовими знаннями української мови.
Маленька ремарочка: обережніше з порадами, для більшості людей мистецтво є способом сказати, те, що важко і страшно вимовити вслух. І буває так, що карявий твіт, який викликає суперечності, для автора є відвертістю і чимось дуже інтимним. Тому необачна, суб"єктивна критика може не лише образити, а й завдати ще більшої травми людині.