Сьогодні я буду котом

Сьогодні  я  буду  котом.
Диким  й  бездомним.
Сьогодні  я  буду  котом,
Теплим  та  з  поглядом  холодним.

Сьогодні  я  буду  котом,
Буду  дряпатись  й  на  мишей  кидатись.
Сьогодні  я  буду  котом,
Буду  лізти  на  дерева  й  в  траві  валятись.

Сьогодні  я  буду  котом.
Ні,  не  покинутим  на  узбіччі.
Сьогодні  я  буду  котом,
Який  плаче  все  рідше  і  рідше.

Согодні  я  буду  котом,
Що  втіка  від  кривди  й  образ.
Сьогодні  я  буду  котом  -  
Безстрашним  і  вільним  хоч  раз.

Моя  історія  почалась  з  того,
Що  я  прокинулось  лежачи  в  снігу.
Змерзле  й  самотнє  -  
Загубило  я  маму  свою.

Неймовірно  страшно
Залишитись  одному,
В  світі  жорстокому
Кошеняті  без  дому.

Цькував  мене  кожен,
Кому  лише  заманулось,  
А  я  мовчки  просило,
Щоб  все  швидше  минулось.

Проходили  дні.
Надворі  все  холодніше,
Й  мені  страшно  ставало  
Все  більше,  і  більше.

Від  собак  відбивалось,
В  безодню  темну  тікало.
Й  навіть  раз  серед  ночі
В  когось  смерті  благало.

Я  не  хотіло  боротись
Чи  за  їжу  змагатись.
Любов  і  тепло  -  
Все,  що  можна  бажати.

Наступна  доба
Й  нове  місце  ночівлі.
Страх  не  прокинутись
І  кровожадні  сусіди.

Надія  вмирала.
Розвивалась  байдужість.
Врешті  думка  закралась:
"Все  життя  моя  дурість".

На  її  останніх  подихах
Мене  підібрали.
Нагодували,  зігріли,
В  домівку  забрали.

У  справжній  сім'ї
Я  не  довго  пожило.
По  -  при  старання  усі
Ми  так  й  не  полюбили.

Подалі  втекло
Аби  не  вернутись.
Щось  всередині  рвалось
Й  так  хотілось  забутись.

Знову  скитання
По  ворожих  провулках.
Знову  благання
В  пошуках  порятунку.

Вже  не  раз  шкодувало,
Повернутись  хотіло.
Себе  за  втечу  картало
Й  все  сильніше  боліло.

Та  якось  крізь  сон
Побачило  ногу.
Таку  чомусь  рідну,
За  нею  йшло  всю  дорогу.

Під  дверима  бабусі
Кілька  діб  ночувало,
Й  пригорнутись  до  неї
Очима  благало.

Мене  таки  підібрала,
Й  полюбила  взаємно.
В  душу  спокій  прийшов  -  
Все  було  не  даремно.

З  нею  я  стало
Кошенятком  домашнім.
За  клубочком  ганялось
Й  їло  радісно  кашку.

Та  щастя  моє
Не  довгим  було.
Померла  бабуся,
А  з  нею  й  тепло.

Ну  що  ж,  -  повертаюсь,
Зустрічай  мене  світ.
Та  вже  не  кошеня,
Сьогодні  я  кіт..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631517
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2015
автор: Кіт