Стоїть десь могила у полі
Там спочиває тепер хлопчина без долі.
А у іншому куточку його матір голосить,
Бо її серце боляче тремтить.
Він ішов воювати за неньку країну
Бо хотів зберегти свою Батьківщину.
А мати кричала йому услід
Сину не йди у цей чортів брід.
Там лягають у полі невинні хлопчини
І залиті тепер кров*ю їхні сорочини
На кого залишиш ти матір сивеньку
Невже ж ти забудеш про рідную неньку.
Він мовчки піде за ворота
А у хаті тепер пануватиме пустота
Чекатиме мати довго свого сина
І думатиме як там її дитина
Напали на сина війська ворожі
А у матері під вікном перестали цвісти рожі
Йде бій нещадний у полі
А хлопці наші не відчувають уже болі.
Скінчився бій, стала річка червона
А до матері у вікно б*ється чорна ворона
Недаром прилетіла пташина
Бо лежить у полі кровавий хлопчина.
Зрозуміла мати вістку пташину
І голосить: «На кого покинув ти мене сину».
Стоїть тепер могила у полі
Там спочиває тепер хлопчина без долі.
