Дорога. Ніч. І темний небокрай.
Ген в далині вже запалали зорі.
Притихли вже і ліс, і гай.
Надворі північ, у дорозі воля.
Я заблукав серед безмовних стін
Тих міст, що ще не зламані війною.
Серед безлюдних вулиць тисячі годин
Здаються миттю, тихою луною,
Слабким відлунням моїх хворих дум,
Зіпсованих байдужістю і кров’ю.
Моя ти радість, біль, любов і сум.
Мій світ, ще не зіпсований війною.
Мій дім пустий, а погляд вже прозорий.
Серед бетону втратив я тебе.
Надворі ніч. У небі ясні зорі.
Мій мертвий світ, він сам убив себе.
