Давайте не лукавити з собою,
а вмиватись Божою росою.
Давайте прагнути волі
та не забувати, в якому живемо просторі.
Бо в нас дуже часто:
один будує, а інший це, без жалю руйнує.
Давайте розвіємо незгоди,
як листя осіннє в невтішну мить негоди.
Велике море любові нехай захистить від скорботи,
широке поле надії нехай нас собою зігріє.
