Як маю тобі віддячити за непідйомну валізу сліз?..
Як маю тебе пробачити за горя трухлявий віз?..
Як зрадницьки не повертатися думками туди, де болить?..
І зранку щасливою прокидатися і жити тепер, в цю мить?..
Як спогади мов чуже вбрання віддати кому за розміром?
Як плани немов квитки на літак вернути та їхати поїздом?
Бо маю тобі вклонитися, що врешті назавжди пішов…
Та як мені вслід не дивитися, щоб геть не холола кров?..