Я чую мелодію вітру
І шепіт густої трави.
Скажи і я вкотре повірю,
Мовчанням до болю не рви!
Ми не всі розвели мости...
Розтопили не всі сніги.
Ти ніколи не був другим -
Залишався єдиним ти!
Я чекала тебе завжди
Не забула, повір, і досі.
Я вже знаю, де ти ходив,
Та за вікнами осінь, осінь...
А місяць приходить щоночі,
На сонці зникає роса.
І знаю вже я, чого хочу,
Ти знаєш, чого не сказав..
Ми не всі розвели мости...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Не бійся, в минулому літо,
А осінь прощає усе...
Ми наші незірвані квіти
Живими у серці несем...
Ми не всі розвели мости...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- - -