Я тебе побачив на зупинці
ти тремтіла під холодним дощем.
Волосся складало масу плівки,
а одяг мокрий ховав тебе.
Я підійшов помалу, вільно
і першим ділом усміхнувся.
А ти поглянула тендітно,
та усміхнулася також.
Із себе зняв я плащ зігрітий
й накрив я ним тебе, сховав.
Ти заховайся, відігрійся, більше
в безпеці від тепер ти. Все.
Ходімо в теплий дім. На чай.
Щоб міг зігріти руки твої.
Ти не сама, не бійся. Ні.
Це не кінець і не прощання,
а лиш тепло й зігріті в нім.
