Буває дощ, мов подарунок неба!..
Буває, наче кара чи біда...
...В осінній дощ я думаю про тебе,
І падає з небес свята вода!..
Згасає жовте листя, мов Стожари,
Що не судилось їм згоріть в вогні...
Висять важкі, холодні, сірі хмари...
Попереду - такі ж безбарвні дні...
Моя душа нічого не чекає...
Печаль - криниця, що не має дна...
...Осінній дощ... свої принади має,
Хоча його мелодія сумна...
Здається - все на світі завмирає...
Не зміниться нічого і ніде...
...Але весна про нас не забуває,
І неодмінно у свій час прийде!..
"Печаль - криниця, що не має дна..." Чомусь в неї найсолодша вода!.. Дуже сподобалось!
majra відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ольго!!! Чому печаль солодкою буває, мабуть, ніхто на всій землі не знає!.. Немов бальзам таємний для душі!.. і з нею гарні пишуться вірші!...