Сльози течуть з очей
Забула я марево ночей
Крихта жалю впала у воду
Вмию я свою жахливу вроду
В лісі темно, сонця нема
І лишилася я в ночі сама
Нема свободи, нема чим дихати
І марно вже когось кликати
*І самотня я
Сонце сіло за село
Моє щастя втекло*
Пролісок не розквітає,
Вітер пам’ять зтерає,
Серце – мій відданий звір,
Я люблю тебе, повір.
Вмирає пташка безкрила,
Бо в них так багато пилу,
Розірвані лінії долі,
Замовкла пісня в фольклорі.
