Іди, не оглядаючись, від мене,
Не прислухайся - більше не покличу...
За мить хай стане жовтим лист зелений,
Та не заплачу, бо мені не личить.
Я вже давно усі порвала струни
І всі казки спалила у багатті,
Так швидко відлетіла птаха-юність
Й немає твого фото в моїй хаті.
Мелодія завмерла напівноті,
Знов боляче зламавши мої крила -
І я не відчуваю смак польотів -
Іди, бо то не я тебе простила...
Не я тебе чекала до півночі,
До гіркоти, до болю і до спазму...
Не я намалювала твої очі,
Я просто не забула їх ні разу.
Удари серця тихо лічать кроки,
Та більше не болітиме - згоріло.
В моїй душі отой смиренний спокій,
Чому ж тоді так пусто і так біло?..
- - -
Удари серця тихо лічать кроки,
Та більше не болітиме - згоріло.
В моїй душі отой смиренний спокій,
Чому ж тоді так пусто і так біло?..
в словах вчувається і ритм серця, і ритм почуттів. Неперевершено! Обираю.
- - -
Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00