Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталі Рибальська: У осени на скомканных полях… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олександр Мачула, 22.10.2015 - 14:47
В якості "бонуса" за затримку перекладу попереднього Вашого твору, який більше схожий на обробку заданої теми, - прийміть цей дійсно переклад українською "Сповіді Душі" і вибачте, коли щось не так:У осені на зібганих ланах я напишу поему про розлуку… Душа з очами кинутих дворняг все мріяла тримати рідну руку. Щоб притулитись ніжно до тепла, почути слово тихе і ласкаве… Та лише сміх, як дзвін шматочків скла, і примхи злі, як місиво криваве. Потухло сонце…, тисячі чобіт плюндрують душу, рвуть зі сміхом шкіру, затоптують в багно міських боліт, в майбутнє убивають світлу віру. Їй все одно, чи буде новий день, поки болить в душі рана розлуки. Вона повисла в часі, мов мішень, що ж, приготуй насмішку, ніби лука. Хто милостивий – хай мене добʻє… стрілою гострою, бери лиш ледь лівіше. А зрадник – далі хай єство своє гріхом безмежним й лицемірством тішить. Рука не піднялась, а сам стрілець, за темним склом, сховавши погляд сірий, Побрів у небуття, немов вдівець, що сумно обминає долі діри … Куди ж поділась бідная душа ? Втекла від пересудів, лиже рани ? Сердешна…, не вартують ні шиша такі ось незакінчені романи. У осені на зібганих полях сліди жалю і суму залишились. Душа з очами відданих дворняг своїм секретом плачучи ділилась… 22.10.2015, Миколаїв Наталі Рибальська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я навіть слів не ному підібрати... Як же дивовижно та майстерно Ви зробили переклад...ДЯКУЮ!
Олександр Мачула, 22.10.2015 - 10:49
Глибоко - як безодня, велично - як Всесвіт! Мати таку Душу-розповідача для людини - це трагедія, а для поета - це виняткова удача. Браво!
Наталі Рибальська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я аж розгубилась... Дякую Вам...
|
|
|