Дощ за вікнами миє скло.
Дощ осіннній нагонить тугу.
Розігнати в повітрі напругу,
так, на жаль, йому не дано.
Дощ надворі змиває пил
з підвіконня, кущів та дороги.
Та безсилих підвести на ноги,
йому ніколи не стане сил.
Він, як в сонця, не має тепла,
і не має морозу завзяття.
Може лиш затушити багаття,
що згоріти хотіло дотла.
Кажуть, дощ очищає все,
з ним приходить нове життя...
Може бути й таке сприйняття.
Як на мене - лиш сирість несе.
Дуже хочу, щоб стало теплО,
і з'явився веселки місток.
І чарівне, неначе з казок,
утворилось життя джерело.
