Ти знав мене так як ніхто і ніколи.
Я поряд з тобою була мовчазна.
За кожну хвилину була вдячна долі,
За кожен твій подих раділа душа.
Обійми такі, що стискало все тіло,
Тремтіли повіки, дрижали вуста.
А від поцілунків ще більше кортіло
Відчути тебе і пірнути до дна.
В долонях своїх я тримала твій погляд.
В очах рахувала застиглі зірки.
Вночі божеволіла лежачи поряд,
А ти так нахабно палив сірники.
Щоранку мовчав і пив каву холодну.
Уходив самотньо, поки я спала.
Коли повертався, очима голодний,
Мене цілував як маленьке дитя.
Звабливо всміхнешся, я трохи зомлію.
І подих зіб’ється, застигнуть слова.
Ти знаєш, від тебе лише шаленію.
Я знаю, що тільки з тобою жива.
