|
«Нет в этом мире мельче, сволочнее и хамовитее особи, чем кацап. Рожденньій в нацистской стране, вскормленньій пропогандой нацизма, этот ублюдок никогда не станет Человеком. У его страны нет друзей - либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, уничтожать и убивать. И за сохранение этого статуса Рассеей, рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа. Воистину: кацапы - звери. Лютые, кровожадные, но … смертные.» А. Солженицын
НА САВУР - МОГИЛІ
Омийте скупою сльозою
Обличчя своє за мною,
Коли уста заніміють
Й по серці пройде борозною
Глибока рана…
Вибачте всі гріхи!
Правду скажіть над труною:
Що так рано не думав іти,
Що був настоящим «Укропом»!
Від чуба і аж до п'яти.
За танком, у вирві - ямі
Два волошкові зрази,
Їх до Небесної Брами
Ангели проводжали.
Збираються краплі дощами:
- «Так пити хочеться, брате,
Візьми..,
передай оце..,
мамі…"
І тихо «пішов» за дощами...
Хлопчина - художник вміло,
Малює обличчя рване,
Згодом хтось упізнає,
Коли і його не стане.
У грудні Святий Миколай
Залишить подарки на сіні,
У січні - хурделиці сильні
Постукають в шибку з Різдвом,
У лютому - крепкі морози,
У березні - гілку мімози,
(Частинку жіночого щастя)
Накриєте стіл полотном.
У квітні - розмиті дороги,
Травневі - сльота і грози,
Вас знову зберуть за столом,
Червня пасхальні дзвони..,
…Жара у липні..,
Поснули серпневі зорі.
…кулі…
Мимо броні пролетіли,
В окопі обм’якло тіло
Й уже не боїться смерті.
Свідомість зриває Его,
А вже вересневі ночі -
Нестерпні.
Дощить.
У калюжі жижа,
А побратимів обличчя
З безвиході посіріли,
ВтиснУлись у грунт,
хрипіли,
Чекали нагоди,
крИли
І дощі, і «ГРАД»..
- «Кацапи - дибіли!»
З траншеї не видно цілі:
Розрили Савур - Могилу,
Лежить собі мертве тіло,
Зі скроні потічком стиглим
В багнюку, дощем прибиту,
Спливає і гасне світло…
ID:
603912
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 03.09.2015 15:28:05
© дата внесення змiн: 03.09.2015 15:28:05
автор: LeGrand
Вкажіть причину вашої скарги
|
