Ти спитав, чи хочу політати?
Як птахи, чи може як метелики?
Ти спитав, і міцно взяв за руку,
і повів без сліз і без істерики.
Ти спитав, чи хочу в хвилях синіх,
відчути легкість і втому одночасно?
Ти спитав... і ми уже в дорозі,
так сміливо, зважено і вчасно.
Ти сказав не думати про завтра,
жити миттю, щастям сьогодення.
Ти сказав... і так тому і бути!!!
Роблю подих і ловлю натхнення!!!
Ти сказав: "Люблю тебе без тями!!!!
Це безумство, та я щасливий в ньому!!!
Ти така жадана, моя мила муза.
З тобою я забув про біль та втому".
Ти казав такі слова прекрасні.
Та найголовніше - ти постійно діяв!!
Наші всі бажання, потаємні мрії,
чи якісь дрібнички - все в життя ти втілив!
І тепер коли настало завтра,
відчуваєм біль ми від розлуки.
Та ще є у нас багато цілей.
Час зібратись, взяти себе в руки.
Зрозуміти, що на все свій час і воля долі.
Вдень - реальність, солодкі ж сни -для ночі.
І прийде той день, той час, те місце.
І мені всміхнуться твої милі очі...
