Я памятаю інший світ,
де щастя й радість панувало.
Я пригадав достатньо лиць,
які щасливими ставали.
Я пригадав, як діти жили
і вірили в казки та мир.
Мені шкода, що це зогнило
та залишився тільки пил.
Я жив щасливо я радів
завжди була вона зі мною.
Та втратити її зумів
і я тепер живу з бідою.
Не знаю скільки проживу
і чи я зможу знов радіти.
Зупинюсь я на півшляху,
бо важко цю диру терпіти...
Ps:_
"Пройдуть роки, мине життя
й зазеленіє знову Земля.
І не згадає більш ніхто,
як тут насправді всім було"
