Любов Сирота-Дмитрова
РЕЙС
Нічний автобус … Наче береги,
Узбіччя в’ються мило здовж дороги
Біленькі, чисті. В дар нам дані Богом
Під Новий рік розкішні ці сніги.
Ізнов земний тягар такий легкий,
Ізнов душа захопленню відкрита, –
Скрізь радують, значимістю сповиті,
Малесенькі деталі та штрихи.
Як гарно, що дерева за вікном
Біжать нестримно, весело і швидко,–
Крізь крони їх прозорі й голі видко
Полів до горизонту полотно.
Як гарно світло від нічних вогнів
Зливається в живі яскраві низки,
І їх сліди, заплутані, як нитки,
Так хитро-пишномовні, як пісні.
Напівдумки, дрімота, напівсни,
Напівбажань пресвітлая безгрішність,
І тепла, всепронизуюча ніжність
До всіх, кому присвячені вони.
Гуде мотор, і світло скрізь яскріє.
Я дякую життю за дивне й миле,
Що, безтілесне і незрозуміле,
Зсередини співає так і гріє!
13.11.2010 р.