Я уже чую легкий трепіт її дихання,
Бачу її очі, такі чисті прозорі.
І я відчуваю,знаю що це не кохання,
А це просто тихо в небі моляться зорі.
І я питаюся її. Ну що ти тут, як ти?
Вона відповіла, та так. А як у тебе?
А десь по над нами хмаринки – зоряні яхти,
Далеко на білих вітрилах пливли по небу.
Наша розмова, то був для знакомства лиш привід,
Усміхнулась, з рукава здмухнула пилинки.
Місяць повний над нами у небі наче привид,
Світлу голову висунув із за хмаринки.
Любуюся красою її білого тіла,
Серце в грудях завмерло, не билось, чекало.
Вона була ангел, піднялась і полетіла,
На прощання рукою лише помахала.
2015р.
