Шукати себе
в пустці нічних автобусів,
в холоді їхніх сидінь,
в час, коли місто пірнає в тінь,
і водій, везучи тебе зайцем,
ділить асфальт на полоси.
На лунких від пустки трамвайних зупинках,
в переходів пащах і вулиць венах,
перебравши сотні міських маршрутів,
не мружитись навіть від світла фар,
що мчать назустріч тобі шалено.
І поки в цю ніч ти, до нитки змокши,
обтяжений спогадами та обіцянками,
міряєш місто кварталами, а життя ранками,
і в бажанні з усіх виділятись
так схожий з юрбою,
напевно найбільше і є собою.
