час дерти каміння
до крові з-під нігтів
лишати по собі сліди
впадати у тихий відчай
від одинокості
від самоти
потім у забуття
у вічність
бути ніким і ніде
саме зараз
в цю мить
ось тут
поки ріки ще повноводні
поки з них не зникла ще риба
поки в них зберігається суть
поки течія зберігає силу
поки мертві по ній не пливуть
завтра згниє у тиші
з ним згниємо і ми
сірі та дрібні миші
рідше чорнющі злющі щурі
носії лихоманок життєвих
подорожні порожніх доріг
доріг в нікуди
доріг несуттєвих
перевертні
псевдо-герої
від нас лихоманить світ
носії власних кінців світу
вершники апокаліпсису
передвісники армагеддону
забуття без обмежень
та без кордонів
ми бачимо початок кінця
у всьому
навіть в тому
чого ще ніколи не бачили
навіть в цьому
13 травня 2015 [05:23>
