Немає світла у кімнаті
Похмурий вимкнений ліхтар
В кутку вже фурія тримає
Тобою точений кинджал
В пітьми думками пожираєш
Ти залишки свого буття
Зубами рвеш і розриваєш
Свої життєві надбання
Горить усе палає тихо
Разом під руку з небуттям
Ти підливаєш ще бензину
Фундамент плавиться – мораль
А Хронос мов старий дідуга
Забувши зовсім про тебе
Він міг би врятувати дійсність
І тим би врятував себе
Залишив все ж тебе одного
Вести із вічністю двобій
Поглинутий був нею швидко
Знайомих не було слідів
І ось коли ти майже вільний
Реальність знов перемага
На склі засмаг промінчик сонця
Вставай по справам йти пора
