Вянуть квіти на вікні
І сонце вже не світить так яскраво
І вся природа навкруги
Немов та золота оправа
Осінній дощ намочить листя
А листя жовте,золоте
Все так як в казці
Й добре, й любо
В душі неначе все цвіте
Сонце сяде за горами
І червоний горизонт
Обійме теплими руками
Наш світ
І його поглине сон
В далечінь лелеки полетіли
Й не гасає по полю дітвора
Старі дерева зовсім сірі
Стоять сумні.бо листя вже нема
Нема нічого,небо сіре
Ні сонця. ні дощу нема
Лиш видно обрій непривітний
За ним лиш злісна темнота
В минуле дивишся і бачиш
Скільки було там добра
А небо сіре,може плачеш
Бо в серці ще живе журба
