Солодкий, наче полуничний джем
Смак твого яду
Що ненароком вітерцем
Приніс свою солоду.
Такий пахучий полині цвіт
Зламав мої кістки
Здурманив очам всесвіт
І посадив свої ростки.
Крізь дзвін я чую голос твій
Який веде кудись у тінь
Закляття немочі читаєш мертвій
А я уже у сні видінь.
Лиш холод дикий,біль німа
І ти, як Мара, наді мною висиш
Палають свічки,більш нічого нема
Тільки твій голос на латиш.
Хрустять кістки і тіло стогнить
В очах вже повна пустота
Яка вона, моя остання мить?
Що завела у ці болота.
Все переді мною образ твій
Зшитий нитками звіробою
Кружляєш у тишині гробовій
Малюєш знаки неземною журбою.
Така холодна красота неприпустима
І неприродня білизна
Така прозора,акварельна голограма
Солодка,як ілюзорна війна.