Тетяна Волкова
Спускалися з неба легенькі сніжинки,
Лежав на землі білий сніг, наче пух,
І в кронах гіллячки, немов павутинки,
Ловили у сіті свої білих мух.
Люблю я гладінь озерець яснооких,
Люблю я мовчання бундючних птахів
І погляд печальний беріз чорнооких,
Природу у білім убрáнні снігів.
Шість місяців довгих до зустрічі з літом
Прожити не просто, та можемо ми
Зігріти домашнім м’яким теплим світлом
Жорстокий морозяний подих зими.
12.03.2010 р.
