У небі колір світла став багровий,
і сонце мре в агонії поволі,
і диск його жовтаво-пурпуровий,
мов щит із бронзи, змочений у крові,
покинутий лежить на браннім полі ...
А квітка пелюстки свої цнотливо
для поцілунків вечора відкрила,
в кареті срібній місяць їде сивий,
і з тінню ночі бореться сміливо
квадрига дня – ясна, золотокрила.
Блаженства час! Стрілою вмить злітає
над морем птах у простір загадковий,
і кожна пальма листя піднімає,
і тремоло на них легенько грає,
немов на лютні, вітер присмерковий.
... Та враз у вишині, в небес роздоллі,
де Захід повнить амфори вогнисті,
глибокий стогін прокотивсь поволі,
у стогоні тому звучання болю –
вже смерті псалмоспіви шепче листя!
А завтра сонце знов на шлях надземний
підніметься, на висі неозорі,
і спалахами вразить простір темний,
коли в сум’ятті непорочнім, чемно,
повіки золоті прикриють зорі,
Природа, що не переносить ночі,
над вівтарем, де небеса простерті,
де сонця промені горять урочі,
співатиме життю свій гімн пророчий,
а не печальні псалмоспіви смерті.
Amado Nervo
Perlas negras XXXVIII
Se va la luz hacia el confín violado
del cielo, el sol agonizante llega,
y parece su disco naranjado
un escudo de bronce, abandonado
en el campo sangriento, tras la brega...
Mientras abre la flor su casto broche
a las caricias de la tarde umbría,
la luna avanza en nacarado coche,
y brega con los trasgos de la noche
la rutilante cuadriga del día.
¡Hora de bendición! Surcan de prisa
el espacio los pájaros marinos,
y en el palmar qu'enhiesto se divisa,
cada palma es laúd, en que la brisa
ejecuta sus trémolos divinos.
...De pronto, de la cima, de la blonda
llanura en fruto do el Ocaso vierte
sus ánforas de fuego, surge honda
una queja de duelo: ¡cada fronda
suspira la salmodia de la muerte!
Mañana, cuando lleno de decoro
surja el sol otra vez, con sus centellas
asaetando al piélago sonoro,
cuando entornen sus párpados de oro
con pudores de virgen las estrellas,
Naturaleza que la noche odia,
ante el ara del cielo enrojecida,
donde fulgura el sol como custodia,
en vez de su tristísima salmodia
cantará el himno santo de la vida.
у даному випадку - суперник не обов'язково ворог.Може бути і другом.
Валерій Яковчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за Вашу увагу! Ви маєте рацію - життя настільки багатогранне, що буває важко провести межу між суперництвом і ворогуванням, між суперництвом і дружбою. А зараз ми взагалі маємо чи то дружнє ворогування, чи то ворогуючу дружбу. Всіх Вам благ і творчої наснаги!
Валерій Яковчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п. Віталію, за гарну оцінку моїх перекладів! Дякую за цікавий вислів. Але я буду намагатися, наскільки це можливо, залишатися другом автора. Завжди радий бачити Вас на моїй сторінці.
