Чорний вальс танцювали ми в білому залі,
А потім у темній кімнаті палили червоний вогонь
Зірок, що впавши із неба, палали в підвалі,
Зв'язали, забрали мене з собою в полон
Вугільної сажі, яка дотлівала давніше.
Нехай не брудниться мазутом з суглобів коня,
Нехай не тікає від тебе скоріше,
Нехай подує у платті у сажу, й згора.
Сірим полем в тумані влітає в копицю,
Горить плаття чорне, кричить - догора.
Вже сіно палає, вона ще чекає, збирає чорницю,
Вимазує тіло у соці, й згора.
Лиш пам'ять лишає в моїй самоцвітній душі,
Камінням вишкрябує в серці іскру безнадійно
Кидається в срібні тернові кущі
І там згорає і тліє, тліє й згорає, згорає як тіло, і тліє, як пам'ять - постійно.
