Квітує сад моїх бажань,
І з вітром линуть мої мрії.
Звільнилась від усіх страждань,
І сонце душу ніжно гріє.
Трояндами цвіте любов,
Волошки – то краса небесна,
Тюльпан – хороший друг немов,
Фіалка – як весна чудесна.
Вдихнувши пахощі квіток,
Я відчуваю голос серця.
Побачивши отой бузок,
Стаю я знов до битви в герці.
Борюсь за себе і в собі,
За ніжність, за тепло і втіху.
Заквітчаю усе тоді,
Коли відчую радість сміху.
І проростуть тоді в душі
Півонії рожево-білі.
Ромашки зацвітуть в мені
І вкажуть вірний шлях до цілі.
Квітки життя, на жаль, не вічні,
Та хто ж зірвати їх посміє?
Буває, що це зроблять стрічні,
Та деколи ти й сам зумієш.
Щоб не зів’яли квіти ті,
Я бачу тільки все хороше,
Шукаю щастя у житті
І вірю в небо лиш погоже.
