О, як хотілось би бути поряд…
Рука в руці щоб, і погляд в погляд.
Моя красуне, не зовсім моя,
Як би хотілось бути з тобою.
Через екран лише ці наші бачення…
За несміливість я прошу пробачення.
Прошу я прощення у тебе й Господа,
Що полюбив, коли тобі непросто так.
Прошу для тебе кращої долі,
Щоби обходили від втрати болі.
Прошу, загадую, та все ж, назад – ніяк,
І в тебе черговий боюсь забити цвях.
Моя дитиночко, не зовсім же моя,
Чи чарівниця ти? Чи це дурію я?
Що ж так звалив мене отой твій солод, мед?
Що ж то за потяг є, що рве оттак вперед?
Я би весь світ спинив, на себе стріли взяв,
Аби в твоїх очах блиск радості сіяв,
Моя лебідонько… Але ж – чи моя ти?
Бо пара в лебедів – лише одна в житті…
Тож, буду мріяти я стати твоїм сном,
У лісі витиму самотнім я вовком.
Тебе взиватиму у пісні солов’я,
Моя пташиночко… Але ж, чи ти моя?..
23.09.14
, не заплюсували Ваш вірш, а він вартий.
