Є вічні народи. Є копії,
як демон і ангел зорі.
І знищити нас – це утопія.
Росія не вища, допоки є
наш пуп у найвищій горі.
Літали й над нами супутники,
носили і нас кораблі,
та правили нами безпутники,
являлись незвані і тут таки
щезали, як таті, в імлі.
Були і таланти брехливості,
та й досі ще є, як на гріх
намісники нашою милістю,
що рівень своєї значимості
поставили вище усіх.
Уїлись у серце опричники,
що хочуть крові, як ропи,
і їхні таємні поплічники,
свої православні язичники:
усякі попи і пупи.
У небі робили окраїну
з руків’я земної осі.
І пупом рекли себе каїни.
А без України нема її –
Росії у межах Русі.
Нема і не буде, – ату її! –
замішаної на крові
у Чуді, у Мері, Москві –
то п’яної і непробудної,
то надто високо заблудлої,
як лисина на голові.
"А без України нема її-
Росії у межах Русі" - як же гарно сформулювали Ви думку, яку я втовкмачую своїм друзям, котрі не розуміють, для чого Путіну Київ!
Дякую, бо забираю, щоб читати непутящим.
Дуже вдало. Прицільно, сказати б. Проте це стосується не лише Путіна, щонайменше його. Помічені Вами риси і упердження властиві пересічному загальному росіянинові, і не лише "кремлівська пропаганда" у тому винна.
Це треба розуміти і сприймати спокійно, як будь-яке обивательство.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Те, що останній рядок може сприйматись як адресно спрямований, я сам помітив у останню чергу. З підсвідомістю важко боротись, насилуючи себе хоч якось абстрагуватись від дійсності.
