При сутінках перших упала сльоза
І вмила всі трави у полі,
А зранку росою назвалась вона –
Хотіла сягнути покою...
Молила у Бога, благала Його,
Щоб якось полегшив страждання,
Та всім чомусь байдуже було
Чи зійде роса на світанні...
А сльози лились гіркі – прегіркі
І плакав увесь світ навколо.
Так мало лишилося ненці Землі
Вже скоро... вже скоро... вже скоро...
При сутінках перших упала сльоза
І спрагу згасила шалену...
У Бога молила для вас майбуття...
Земля ця вже зовсім солена...
smeri4ka
